Українські народні пісні на весіллі

Український народ своєю співочістю відомий по всьому світі, навіть мова наша ще в минулому сторіччі була визнана однією з наймилозвучніших. Тому не дивно, що не було весілля, де б не співали народних пісень. Весільні пісні — промовистий доказ не лише багатства змісту й форм найбагатшого з усіх обрядів — весільного, а й високої моралі українського народу.

Зазвичай у весільних піснях йдеться про подруг нареченої, світилок, свах, старост, дружб та інших поважних персон, повязаних зі святом. В багатьох регіонах України весільні пісні співають лише жінки у вигляді хору чи діалогу.

Крім самого свята весільними піснями супроводжувалась підготовка: замішування короваю чи розплітання коси молодої, тощо.

Весілля — то не лише свято, але й поривання з минулим дівочим чи парубочим життям. Тому це дійство досить драматичне, в якому беруть участь кілька жіночих груп, як то свахи нареченої і нареченого, світилки, боярки, а також чоловічі групи у складі бояр-сватів, серед яких виділяють старосту і дружбу. Зазвичай жіночі групи супроводжують піснями усе, що відбувається на весіллі, а чоловіки ведуть лише монологи чи діалоги за заздалегідь підготовленим сценарієм. Становлячи разом одне велике драматичне дійство, кожна з весільних пісень, завдяки діалогові також є маленькою п’єскою. Наприклад:

— Ненько моя рідненька,
рятуй мене…
— Не моя, донечко, воля.
Нехай тебе той рятує,
хто до шлюбу готує.

Найпопулярнішими українськими весільними піснями є здебільшого драматичні композиції з глибоким змістом: почувань і думок дівчини передвесільної та весільної пори, як то «Ой куди ж ви, сірі гуси, полинете?», «Де ти, калино, росла?», «Ой думала та гадала», «Ненько моя та рідненька», «Ой пливе човен по росі», «Приїхали гості» та інші.